Історія розвитку освіти на селі.

Наприкінці 19 століття охочих до навчання було багато. Життя вимагало освічених людей. Вони потрібні були для роботи у військовій канцелярії, панському маєтку, в торгівлі, на ґуральні був спиртовий завод пана Вужча, але діюча школа ( дякова) не могла задовольнити потреби і тому на початку XX століття замість старої дякової Херсонська єпархіальна рада вирішила збудувати у Глинську нову церковно-приходську школу.

/Files/images/kvten2015/церковно приходська школа збыльш.JPGЦерковно-приходська школа збудована в 1903 році збудована за кошти громади.

У 1903 році в центрі села, біля церкви святого Михаїла було зведено нове приміщення однокласної школи, курс навчання в якій тривав чотири роки. Але ця школа не могла задовольнити освітніх потреб жителів села, тому через кілька років за рішенням земської ради на кошти місцевої громади, земства і на пожертвування меценатів у 1911 році тут було збудовано ще одну школу, яка збереглася й до сьогоднішнього дня і разом з дільничною лікарнею з найдавнішою спорудою в селі./Files/images/kvten2015/школа 2 збыльш.JPGЗемська школа в селі Глинськ була збудована в 1911 році за рахунок податку з кожної десятини землі, яка була в наявності в селянському господарстві

Китаєв Олексій Андрійович, перший директор земської школи, закінчив природничий факультет Катеринославського університет, дипломну роботу з фізико-хімії була відмічена «Золотою медаллю». Він міг зробити блискучу кар’єру в науці, але пройнявся просвітницькими ідеями і прагненнями дружини. Олексій Андрійович звертається з проханням до земства про виділення грошей на будівництво школи в селі Глинськ. Виділених коштів було замало. Допомогла громада і він одержав від неї не тільки фінансову підтримку, але й безкоштовну працю на будівництві школи, майстерень, а також житла для вчителів. Добра пам’ять про засновника школи, подвижника освіти на селі повинна зберегтися у нашій пам’яті. На жаль, він прожив коротке, але яскраве життя. У роки І-ої світової війни він служив молодшим офіцером артилерії, а по закінченні війни знову очолив школу. У 1919 році був убитий бандитами. Його справу продовжила дружина Пелагея Василівна Китаєва, яка керувала школою до 1924 року

У цьому приміщенні здобули освіту ( до 1932 року - семирічну, після -середню) кілька поколінь глинчан. Але після війни росло і село, і його освітні потреби, задовольнити які земська школа вже не могла. У 1959 році на сільській сходці громада приймає рішення про спорудження в селі ще однієї школи. Будували її толокою протягом трьох років. Як згадують свідки і учасники того будівництва, дах і багато столярних конструкцій було перевезено із Калантаєва, з розібраної у цьому селі школи, яка була розташована на території, що потрапляла в зону затоплення кременчуцької ГЕС. Але й новобудови вистачило ненадовго - у 1973 році в селі було зведено ще одну школу, в якій і зараз навчаються 123 глинських дітей. Це сучасне просторе і світле приміщення, у якому обладнано 12 навчальних кабінетів і лабораторій, є спортивний зал, спортивний майданчик, бібліотека. Навчальні предмети у школі викладають 19 учителів, більшість з них має вищу освіту. Усі учні школи забезпечені гарячим харчуванням. Під час літніх канікул при школі працює табір праці і відпочинку, де щороку оздоровляються кілька десятків учнів.

Школа по праву пишається своїми випускниками; зокрема:

Ковальовим Євгенієм Вікторовичем, якому в 1990 році присвоєна вчена ступінь доктора медичних наук, а у червні 1993 року - почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки». Працює в Полтавському медичному інституті.;

Гребенюком Анатолієм Михайловичем, який закінчив Ленінградське військово-технічне училище, потім Московську військово-інженерну академію імені Куйбишева, там же працював викладачем, має наукові праці, доктор технічних наук, професор, дійсний член Академії наук СРСР; військове звання - полковник. В даний час живе в Москві, працює науковим консультантом при військово-інженерній академії;

Бубликом Іваном Омеляновичем,який закінчив Київський національний університет, філософський факультет, там же аспірантуру. Працював у Кіровоградському педагогічному інституті, доктор філософії. Нині покійний;

Яценком Іваном Григоровичем, який закінчив Московську військову академію. Працював у Генштабі Військово-Морських Сил у Москві заступником Міністра Військово-Морських Сил, має військове звання - полковник.

Немазаним Віктором Семеновичем, який закінчив школу з Срібною медаллю, потім педагогічний інститут ім. О.С.Пушкіна. Зараз підприємець, меценат школи;

Дудусом Олександром Миколайовичем, який закінчив школу з Золотою медаллю, потім педагогічний інститут ім. О.С.Пушкіна. Кандидат педагогічних наук, доцент, військове звання, підполковник . Нині живе в Сант-Петербурзі і працює в інституті підвищення кваліфікації муніципальних кадрів;

Островерхим Олегом Григоровичем, який закінчив школу з Срібною медаллю, потім Київський транспортний університет. Кандидат технічних наук. ;

Ковальовим Юрієм Григоровичем, який закінчив школу з Золотою медаллю, потім педагогічний інститут ім. О.С.Пушкіна

Куликом Василем Григоровичем, який закінчив школу з Золотою медаллю, потім педагогічний інститут ім. О.С.Пушкіна, аспірантуру. Захищає кандидатську. Працює викладачем на кафедрі політології.

Кiлькiсть переглядiв: 114

Коментарi